Четвер, 27.02.2020, 17:36Вітаю Вас Гость | RSS
Малинівський ЗНВК "Школа-сад"
Меню сайту
  • Головна сторінка
  • Історія школи
  • Історія села
  • Бібліотека
  • Малинівські новини
  • Малинівка ТV
  • Галерея випускників
  • Фотоальбом
  • Зв'язок з адміністрацією
  •  

    Категорії каталога
    Мои статьи [164]
    Наше опитування
    Внаслідок чого Ви почали палити?
    Всього відповідей: 255
    Міні-чат

    Каталог статей


    Головна » Статті » Мои статьи

    До Дня Перемоги.

     

     

    Тищенко Олег, 10 клас

    До Дня Перемоги

     

    Мій батько мріяв захищати людей

    Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги.

    Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях,  хто віддав своє життя для інших.

    Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день  назавжди залишиться для нас  затьмареним від гіркоти втрат і  осяяний сонцем  Перемоги. Його наближали, як могли, люди, котрим було нелегко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість,  і сирі окопи і бліндажі,  голод і холод, хвороби і рани. Їх груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав'язливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж лишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.

    З чорно – білої, затертої  світлини дивиться на мене молодий, вродливий юнак у військовій формі. На зворот ньому боці напис: «На пам'ять рідним від сина Колі. 11.08. 1973 рік.» Трепет і щем наповнюють моє молодече тіло, сум і радість водночас  розтікаються в жилах. На фотографії мій батько, якого я майже не пам'ятаю, але так про нього багато знаю. Я дістаю цю фотографію з сімейного альбому  і можу годинами розглядати її.  Я дуже схожий зовнішністю на нього.  Батько не був на тій страшній війні, але чомусь його коротке життя так навіює оту паралель: війна – військовий – захист.

    … Він вирішив стати   пілотом ще в школі. Ще зовсім  юним поставив перед собою чітку мету: вступити до Чернігівського вищого військового авіаційно –льотного училища.  Він постійно тренувався  як фізично так морально.  Звичайна сільська школа, звичайна сільська родина ще не знали, що Тищенко Микола обов’язково буде літати, хоч і дуже мало. А хіба могло бути по – іншому? Покоління 50 –х років про Велику Вітчизняну війну знало не за книжками, не з розповідей учителя, а ще  з живих незагоєних ран близьких, постійної матеріальної скрути.

    Через рік по закінченню школи Микола стає курсантом омріяного Чувала.  Він, як і всі інші, мріє літати, бути на «ти» з небом і , врешті –решт, захищати Вітчизну. Мама розповідала, що батько часто згадував про навчання в училищі, про відповідальність, яку добровільно на себе взяв: захищати жителів України в разі війни,  нести повну відповідальність за бойову машину.

    Зберігся лист, у якому батько пише: «Пришла ожередь летать на допуск к самостоятельным полетам и высший пилотаж . Проверяющим был командир ескадрилии.  Так после того, как я выполнил пилотаж, он на высоте 4 тыс. м.  выключил двигатель. Это было для меня впервые делать посадку с выключеным двигателем. Но я все выполнил отлично. Потом 10 полетов на высший пилотаж. Высший пилотаж – это выполнение петли Нестерова,  полупетли и др., перегрузки большие  и не просте».

    Стати справжнім  пілотом батьку не поталанило. Невдалий стрибок з парашутом і через місяць комісовка…   А ще згодом ця травма загострилася і … батька не стало.

    Залишилося тільки фото і пам'ять.

    Напередодні  світлого свята Дня Перемоги  ми, молоде підростаюче покоління, все частіше обмірковуємо свою участь у захисті Вітчизни.

     З давніх – давен чоловік вважається захисником роду, держави. Служити в Збройних силах України, за Конституцією  держави, є почесним обов’язком кожного юнака.

    Неминуче і об’єктивно, що, поки існує держава, буде і армія.

    Армія — одна з речей,  якою, кажуть, пишається країна. До речі, слово “армія” походить від латинського “armo”, “озброюю”. Це організовані збройні сили для проведення організованих военних дій на суші. Національна армія використовується для зміцнення політики силою поза державою, на території іншої держави. У більшості країн є армії, які утримуються за рахунок податків, поповнюються або за рахунок призову чоловіків призовного віку, військовозобов'язаних, або за рахунок контрактників - оплачуваних професіоналів. Армія обов'язково містить елементи тоталітарної системи, там рішення приймаються одноосібно. Функції кожного солдата визначає вище керівництво, на кожну армійську посаду особа призначається, а не обирається шляхом голосування. Армія як оперативне об'єднання створена у Росії у 1812, у Німеччині у 1866, у Франції у 1870 р. … і  1991р.  в Україні.

    На сьогоднішній день в більшості цивілізованих країн світу існує три варіанти формування армії. Це контрактний, призовний, а також змішаний види, кожен з яких характерний для певного типу країни. Наприклад, нейтральні держави частіше обирають призовну армію, а члени систем колективної безпеки надають перевагу контрактним.

    Зокрема, у Швеції — країні, яка підтримує нейтральний статус — військова служба обов`язкова. Термін військової служби шведів залежить від роду військ, але триває не менше 7,5 місяців. Однак, всі чоловіки у віці до 47 років повинні кожні чотири роки брати участь у військових зборах. Таким чином, у разі проголошення надзвичайного стану все чоловіче населення країни зможе взяти участь у військових діях. Професійні військові кадри Швеції налічують 8,7 тис. чоловік, а військовий бюджет країни складає близько 2,5% ВВП.

    Військова служба в США здійснюється на професійній основі. Збройні сили США налічують 1,4 млн чоловік, ще 1,3 млн американців перебувають в резерві. Окрім того, в Америці існує Національна гвардія, яка надає допомогу місцевій владі в надзвичайних ситуаціях та може підтримувати дії Збройних Сил США. Загальна чисельність Національної гвардії США становить близько 700 тис. осіб.

    У Аргентині, рівень розвитку якої іноді порівнюють з Україною, призовна система була скасована  ще в 1995 році. На думку владних кіл держави, запроваження професійної контрактної армії сприяло покращенню дисципліни та порядку серед військових. У процесі військової реформи за 15 років аргентинцям вдалось скоротити витрати на оборону країни в 10 разів, кількість особового складу зменшилась вдвічі, зате кількість генералів зросла вдвічі. Станом на 2005 рік у Збройних силах Аргентини налічувалось 70 тис осіб, а військовий бюджет становив 940 млн доларів.

    Швейцарія є однією з країн, яка запровадила змішаний тип формування армії. Служба в швейцарській армії є обов`язковою для всіх чоловіків та зазвичай складає 260 днів, які розділені на довгий період часу. Кожного року швейцарці проходять тижневу підготовку та поновлюють свої знання з військової справи. Починаючи з 2004 року, 524-тисячна армія зменшилась до 220 тисяч, з яких 80 тисяч є резервістами. Протягом найближчих років це число повинно скоротитись ще на кілька тисяч. Окрім того, Збройні Сили Швейцарії складаються з 3600 професійних вояків, половина з яких — офіцерський склад, а решта — це контрактні службовці.

    В Ізраїлі військова повинність є обов`язковою не лише для чоловіків, але й для жінок. Чоловіки зобов`язані відслужити 3 роки, а жінки — 2 роки. Після проходження служби кожен громадянин приписується до резервного підрозділу. Чоловіки віком до 51 року служать не більше 39 днів на рік. Окрім того, після проходження основного навчання кожен може лишитися в армії на контрактній основі. Чисельність ізраїльських Збройних Сил під час мобілізації досягає 631 тис осіб, а під час звичайної служби — близько 186 тис осіб.

    Україна наразі стоїть на роздоріжжі військових тенденцій. З однієї сторони, існує ще радянська традиція обов`язкової військової служби. Та з іншого боку, країна не відкидає досвід західних держав, які все більше об`єднуються в системи колективної безпеки. Існувала державна програма реформування Збройних сил, пов`язана з переходом на контрактну основу вже з 2008 року. Та з`ясувалось, що перехід на професійну армію, або на контрактну  армію,  вимагає більших коштів, ніж було визначено попередніми оцінками.

    Прийде час, і я теж обов’язково піду в армію. Я не можу бути гіршим за свого батька, за діда, за прадіда. Хоч  служити в Збройних силах України стає дедалі складніше і проблематичніше. Я належу до тих, хто ще  мріє і хоче поїздити в танку, постріляти з справжньої зброї, стрибнути з парашутом…  Але я знаю і ту страшну статистику щодо «дідівщини», поганого фінансування армії, про виснажливі, часто невиправдані спортивні навантаження…

    Давайте визнаємо за факт, що військова служба (особливо солдатська) – далеко не мед, і труднощі неминучі.  Професійна армія, якщо вже таку дійсно зроблять, в чому я не упевнений, не розв’яже  проблем, як би барвисто про це не писалося в програмах різноманітних партій та сподіваннях оптимістів.

    Навчання в армії останнім часом здебільшого теоретичне:  солдати вчать теорію, займаються стройовою підготовкою.  Стрільби бувають рідше, ніж раніше, проте  все  ж  є,  а  от польових виїздів на бойових машинах дедалі меншає і меншає.

    Нинішня ситуація в українській армії має обмежену боєготовність.

    У мене виникає логічне запитання: навіщо молодій людині іти до армії, якщо вона не зможе пороху понюхати, отримати практичні військові знання, бо офіцери без зарплати і можливостей не зможуть підготовити бодай якогось захисника Вітчизни. Чи є сенс перебиватися у такій армії, адже це    рік,  викинутий із життя.

     

    Мій батько мріяв захищати людей, державу від ворогів. Держава допомагала йому в цьому: безкоштовно дала військову освіту, ще й військового гарту батько встиг «понюхати». Невдала мить обірвала плани і мрії, осиротила сім'ю. 

    А мені що запропонує держава, навіть якщо я і хочу , і  наважусь піти  служити в Збройні сили України?

     

    Військовий парад, воєнні пісні, квіти, легкий брязкіт меделай та орденів на грудях ветеранів… Це довгоочікуваний День Перемоги.

    Зі святом Вас, дорогі ветерани ! ! ! 

    Героїв  мало  вже  лишилось,

    Покрила  скроні  сивина .

    А  щастя  у  серцях  з’явилось,

    Лише  в  душі  гримить  війна.

    На  грудях  ордени,  медалі ,

    В  строю  їх  чутно  тихий  дзвін.

    Нам  ветерани  врятували   долі ,

    За  це  їм  наш  низький  уклін !!!

     

     

     

     

     

    Категорія: Мои статьи | Додав: malina (16.05.2009)
    Переглядів: 1255 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/3 |
    Всього коментарів: 1
    0
    1 malina   [Матеріал]
    Олег ! Ти найкращий !

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Форма входу
    Пошук
    Друзі сайту
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0